Година класного керівника . Права дитини у нашій державі

Година класного керівника

Права дитини у нашій державі

Мета. Збагатити і закріпити знання учнів з основ правознавства, сприяти формуванню правової свідомості, вдосконалювати вміння логічно мислити та аргументовано висловлювати свою думку.

Вчитель. Історики записали для прийдешніх по­колінь, що в ніч з 27 на 28 червня 1996 р. була прийнята і затверджена Конституція України.

Ми живемо у незалежній країні, ім'я якій Україна. Найвищий закон утверджує багатовікове прагнення українського народу до неза­лежності і власної держави. Прийняття Конституції України є закономірною і важливою віхою в історич­ному розвитку України. Варто лише пам'ятати, роз­будова держави, її майбутнє, дієвість неабияк зале­жить від свідомості і особистого внеску кожного з нас.

 Учень. Гортаючи сторінки Конституції, читаючи її рядки, найбільше привертає увагу II розділ «Права, свободи та обов'язки людини і громадян.»

 Учень. У ст. 51 Конституції України говориться про те, що батьки повинні виховувати дитину до повноліття, дбати про її здоров'я, матеріальне забез­печення та навчання, готувати до самостійного життя. Батько й мати мають однакові права та обов'яз­ки щодо дітей.

«Шануй батька свого й матір свою» - принцип, яко­го повинні дотримуватися всі, поки живуть на цьому світі, пам'ятати цю Божу заповідь. Швидко плине час і прийде та хвилина, коли наші батьки стануть стари­ми, немічними і обов'язок уже дорослих, повнолітніх дітей піклуватися про своїх батьків (ст. 51) .

 Вчитель. Так, саме батьки дали нам життя, саме вони щоденно, переживаючи за нас, хочуть, щоб ми були завжди здоровими і щасливими.

 Учень. Конституція України надає дітям рівні пра­ва незалежно від походження, не допускає ніякого насильства над дитиною та її експлуатації. Держава бере на себе утримання та виховання дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, заохо­чує і підтримує благодійницьку діяльність щодо них. Про все це записано в ст. 52 Конституції України.

Вчитель. (зачитуємо та обговорюємо ситуацію)

Ми в дитячому будинку. Тут гарні, за­тишні спальні, на ліжечках новенькі ковдри. В їдальні - борщ та каша. Велика бібліотека і спортив­ний зал, світлі класи. Діти як діти, безтурботно бав­ляться. Але вони сироти, у них немає тата і мами, рідного дому. Чому вони тут?

Валя розповідає, що в дитбудинок вона потрапила тому, що вдома вона не бачила нічого: ні їжі, ні хліба. Батьки випивали, не піклувалися про неї, а потім їх позбавили батьківських прав. Але вона вірить, що мама забере її, бо вона дуже любить маму.

Дмитрик згадує, що він своєї мами не знає, бо во­на його залишила в лікарні, відразу після народжен­ня. Його відправили в будинок малюка, а потім сю­ди. Всіх жінок тут він називає мамами. А вночі йо­му сниться його усміхнена мама, але кожного разу він просинається на тому місці у сні, де ось-ось по­винні зустрітися його і мамині руки.

Наталя говорить, що її батьки загинули в автока­тастрофі, а перед цим були всі дружною сім'єю, гар­но жили.

Різні долі, різні історії, але всі вони єдині в тому, що вони діти без батьків - сироти... 

 Вчитель. І нехай не тільки Конституція України, але, у першу чергу, совість зобов'язує всіх нас ство­рити і зберегти сім'ю, залишити по собі добрий слід на землі українській.

 Вчитель.  Основою духовного,  соціального,  еко­номічного, культурного розвитку суспільства і держа­ви є освіта. Метою освіти є всебічний розвиток люди­ни як особистості і як найвищої цінності суспільства, розвиток талантів, розумових та фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей.

Учениця. З давніх часів в Україні важливого значен­ня надавали освіті. Великий князь Київської Русі Воло­димир Мономах радив: «А коли добре щось умієте - то не забувайте, а чого не вмієте - того учіться». У вели­кого Кобзаря Т.Г. Шевченка є слова: «Учітеся, читай­те і чужому научайтеся, і свого не цурайтеся».

Вчитель (зачитування та обговорення ситуації)

Це кабінет директора школи. За столом си­дить поважний директор.

(Стук у двері).

Директор. Так, прошу!

(Заходять мати з дитиною).

Мати. Добрий день! Хай Бог вам здоров'я дає!

Директор. Добрий день! У якій справі до мене?

Мати. Та ось принесли документи, щоб ви прийняли до школи мою дочку.

Директор. Я знаю, що ваша сім'я належить до релігійної секти.

Мати. Так-так, ми люди релігійні.

Директор. Оскільки ви люди віруючі і дочку свою так виховуєте, я її прийняти не зможу до школи. Шукайте іншу школу.

Мати. Боже, що нам робити?

Директор. То ваша справа. Бувайте.

Вчитель. Чи правомірне рішення директора школи? Чи можна дитину позбавити права навчатися в школі?

(Вислуховуються відповіді учнів, учитель уза­гальнює відповіді).

Учень. У ст. 53 Конституції України записано, що кожен має право здобути загальну середню освіту.

Вчитель. (зачитування та обговорення ситуації)

На перерві зустрілися дві учениці.

Алла. Я люблю носити лише гарні речі: нові, дорогі, модні. Я люблю, щоб мною захоплювалися, обожнюва­ли, звертали увагу. А ти, Людо, на кого схожа: опуда­ло городнє. Спідниця стара давно поношена, а кофти­на чия: твоя чи бабусина, а хустку нащо запнула. Ти, як бабця сторічна, з будинку для престарілих.

Люда. Знаєш, Алло, я не соромлюся носити це -головне душа людини. Що ж, твої батьки можуть те­бе одягати, а я живу лише з мамою, яка зараз ніде не працює. Лише отримує допомогу. Ми навіть хліба не маємо вдосталь. А про такий одяг, як у тебе - я лише мрію. Добре, хоч в неділю ходимо в церкву.

Алла. Ти що? Монашкою бажаєш стати?

(Вислуховуються думки учнів відповідно до даної сценки ).

Учень. У ст. 34 Конституції України говориться, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Учениця. Ст. 35 Конституції України наголошує, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідань.

Учень. Ст. 48 Конституції України вказує, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

 Учениця.

Що дитині треба?

Дім красивий білий,

І, як світлий образ,

Мами погляд добрий.

И батька дорогого

Чути добре слово.

 Ще дитині треба

 Неба голубого.

А ще було б добре

 Мати сестру й брата,

 І у кожнім домі

Музики багато.

Вчитель. (зачитування та обговорення ситуації)

 Дівчинка сидить за столом і читає. Захо­дить мама-листоноша.

Мама. Доню, якщо можеш, то рознеси частину пошти людям, а я піду на інший край села.

Доня. Добре, мамо. Залишай, рознесу. Але спо­чатку дочитаю книгу.

 Мама пішла, а донька, дочитавши книгу, взяла пошту і передивляється.

Доня. О, цікаво, це лист до Каті. А звідки він? З Києва. Цікаво. Мами немає, зараз почитаю, а потім заклею і ніхто не здогадається.

 Розкриває і читає.

Доня. Оце так новина, потрібно розказати Юлі і Віті.

Учень. У Конституції України ст. 31 кожному га­рантується таємниця листування.

Учениця. Конституція України у ст. 49 гарантує кож­ному право на охорону здоров'я, медичну допомогу.

Учениця. 20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю ООН було ухвалено Конвенцію про права дитини. 27 вересня 1991 року її було ратифіковано Верховною Радою України.

Учень. Кожному гарантується право знати свої
права і обов'язки (ст. 57 Конституції України).
Вчитель підводить підсумки заняття.