Година класного керівника «ЗОЛОТА ПОКРОВА»

Година класного керівника

«ЗОЛОТА ПОКРОВА»

Мета: розширити уявлення учнів про свято Покрови; розвивати інтерес до історії рідного краю; виховувати почуття національної гідності, патріотизму.

Пресвятая Покрівонько,

 Перед твоїм покривалом Голови схиляєм.

 Прохаємо, Покрівонько, Од лиха укрити.

 Здоров'ячко наше Знов нам обновити.

Вчитель. Свята на честь Діви Марїі, так звані Богородичні, прийшли до нас із Греції і набули українсь­кого забарвлення. Вони входять до літургійно­го року, тобто основних 12 празників, що відзначаються християнською церквою.

Чому саме 14 жовтня святкується Покрова - одне з найвеличніших православних свят? З історичних джерел відомо, що подія, до якої воно приурочене, відбулася 910 року в Конс­тантинополі. На той час йшла війна греків з сарацинами, і місту загрожувала небезпека, становище його захисників було безнадійним. Та сталося диво. Під час всеношної служби в одному з храмів - Влахернському, де зберіга­лася риза  Богоматері, святий Андрій Юродивий та його учень Епіфаній побачили, як в повітрі з'явилася Пресвята Діва в ото­ченні Пророків, Апостолів і Ангелів. Вся ося­яна сонячним світлом, вона молилася за хрис­тиян, покриваючи їх чесним своїм омофором (так називається довга широка тканина з хрестом, яку носять священики під час богос­лужінь). Невдовзі ворогів перемогли, а через 250 років православна церква цього дня вста­новила свято Пресвятої Покрови Богородиці і Пріснодіви Марії.

Учень 1. Вперше в Київській Русі культ Богородиці увічнив Ярослав Мудрий при будівництві святої Софії та церкви Благовіщення на Золотих Воро­тах. Своєрідним символом національної опіки є величезна запрестольна мозаїка Матері Божої Оранти в храмі Святої Софії, на якій Марія, звівши руки догори, просить благословення українському народові. Над нею - напис: «Бог посеред неї і не порушиться, помагає їй день у день».  

Це найдавніше свідчення Богородиці, що дійшло до нашого часу (XII ст.).

Учень 2. Існує безліч легенд про Покрову, про її ча­родійну силу, про випадки, пов'язані з появою Божої Матері, коли треба було захистити віру­ючих від ворога, про сльози, що виступили на її обличчі... Відомий дивним чином порятунок Почаївської лаври в липні 1675 року, коли над храмом з'явилася Богородиця, заслонивши омофором святі будівлі і врятувавши їх від зруйнування під час турецької облоги. Ця подія увічнена у псальмі «Ой зійшла зоря вечоровая, над Почаєвом стала».

Переповідають, коли на козаків у боях чекала поразка, то по святому ликові текли сльози. Так плакала Мати Божа перед Полтавською битвою. Запорожці на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком, що приєдналися до повстання Івана Мазепи, взяли з собою її образ до Полтави. І розділив він гірку долю переможених козаків, які змушені були покинути Україну.

Історик Дмитро Яворницький у своїх працях писав, що на честь Покрови козаки побудували сорок чотири храми.. У січовій церкві на Хор­тиці на іконі Пречистої написано: «Ізбавлю і покрию люди моя... ».

Учень 3. За козацьких часів Покрова була національ­ним святом, оскільки запорожці, а отже й ук­раїнці, вважали Пресвяту Богородицю Діву своєю покровителькою. Ікони з образом Божої Матері вони брали з собою в походи. На честь своєї заступниці у цей день на Січі було встанов­лено величне храмове свято, і збиралася Велика Рада, яка відбувалася лише тричі на рік: на Но­вий рік, на другий день Великодня і на Покрову.

Отаман, а за ним і все чесне товариство про­голошували такі слова:

Пресвятая Покровонько!

Покрий мою головоньку

Святим своїм покривалом!

Від стріли летящої,

Від рани болящої,

    Від наглої смерті.

 У багатьох переказах згадується, що після зруйнування московським військом Запорозь­кої Січі козаки, відпливаючи за Дунай, взяли з собою і образ Пресвятої Покрови, яка завжди була їхньою заступницею. А у бойовій ко­зацькій пісні є такі слова: «Нам поможе святий Юрій і Пречиста Діва».

Учень 4. До тебе, Пречистая Діво,

Ми горнемось знову в цю мить,

Щоб болі покинули тіло,

Й не чула душа, що болить.

Учень 5. Покрий нас своїм омофором,

 Заступнице, Мати небес,

Тебе ми благаємо хором,

Щоб дух України воскрес!

Учень 6. Щоб дари осінні, урочі

Живили нас духом святим,

Й твої преласкавії очі

Зігріли нас сяйвом простим.

Учень 7. А осінь нам ще подарує

Тих радісних свят відчуття,

Попестить добром, поцілує,

Простелить всім щедре життя.

Учень 8. Покрова, Покрівонька... Свято релігійне й побутове, родинне, жіноче, козацьке, історич­не. В Україні воно шанується з прадавніх часів: християнська традиція переплелася з народною і перетворилася на улюблене свято, а культ Бо­городиці поступово знайшов вдячний ґрунт у традиційній обрядовості.

В осінньому календарі українців цей день займає особливе місце. З ним пов'язано чимало звичаїв, повір'їв, легенд, замовлянь, переказів. За уявленнями наших предків, це початок зимового сну природи, коли земля «відпочиває» від виснаж­ливої весняної й літньої роботи, вона вкри­вається листям, а потім - снігом, вода - льо­дом, а дівчата - шлюбним вінцем. До початку жовтня вже зібрано урожай, завершується увесь річний аграрний цикл. Настає найсприят­ливіша весільна пора (сватання за традицією відбувається раніше і може тривати аж до Пилипівського посту, який припадає на 28 лис­топада ). Вона пов'язана із значними клопотами, адже не можна порушувати поря­док проведення обряду, напрацьований віками, а це - надзвичайно складне дійство, яке вима­гає чіткого дотримання його структури і участі великої кількості людей.

Учень 9. Осінь весільна хоч і починалася наприкінці ве­ресня, але на Покрову, як правило, укладалося найбільше шлюбів. У давнину парубок мав пра­во дівчині, яка йому подобалася, накинути на плечі хустку, щоб узяти її за жінку, і та вже не могла відмовитися. Покривало або фата (вельон] вважається не тільки важливою весільною оз добою,  а й  символом  й ознакою заміжньо жінки (в Україні це - намітка або очіпок). То му дівчата зверталися до своєї покровительки такими  проханями-молитвами:   «Покровонькс ! Покровонько! Покрий мені головоньку, щоб жінкою була, щоб я весело жила з чоловіком молоденьким, з дитяточком веселеньким»  Покрова - закінчення молодіжних гулянь на «вулиці» і початок вечорниць, коли дівчата й хлопці у давнину проводили дозвілля у хаті вдовиці, солдатки або бездітного подружжя. Працюючи, водночас придивлялись один до од­ного, щоб підібрати собі пару.

До цього дня має бути завершена уся робота в полі - після Покрови нічого копати й сіяти не можна, «бо не буде наступного року врожаю». Недарма кажуть: «Не сій після Покрови, бо на полі буде голо», або «Хто посіє по Покрові, той не матиме й корові».

Учень 10. Щоб узимку не мерзнути, господиня до По­крови повинна обмазати хату зсередини і ззовні, а чоловік - утеплити її соломою й листом. У день свята жінки проводили таку магічну обрядодію: вставали удосвіта, щоб до схід сонця розтопити піч і закрити заслінку (отвір у димо­ході), при цьому говорили: «Покров, Покров, натопи піч без дров». А ще на Покрову сходили­ся майстри і покривали дах вдовиці або сироті, «аби щастя їхню долю від нещастя накрило», що свідчить про існування давнього, благородно­го звичаю допомагати тим, хто цього потребує. Гарною прикметою вважалося справити на По­крову вхідчини (новосілля). Відома така при­повідка з цього приводу: «Матір Божа покриває все, що було поганого в старій оселі і принесе в новий дім радість, мир, злагоду та добробут».

Вчитель. Таким чином, Покрова відзначається у нас не тільки як релігійне, а й як національне свято. І сьогодні ми дочекались того  часу, що воно  стало загальнодержавним.